Сьогодні ми віддали шану справжньому воїну, патріоту, смілянину – солдату Максиму Крапивному, який віддав своє життя, аби російський окупант не ступив на нашу благословенну землю. Йому тепер назавжди залишиться 25 років…

Максим Олександрович народився 9 листопада 1998 року в місті Сміла. Виріс у багатодітній сім’ї, мав трьох сестер та двох братів. Закінчив НВК «Загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 3-колегіум» та Золотоніський коледж ветеринарної медицини. У 2018 році був призваний на строкову військову службу до лав ЗСУ. Після її проходження працював охоронником у місті Києві.

Під час війни поповнив ряди захисників України та став на захист нашої Батьківщини. Обороняв зі своєю бригадою нашу країну на найнебезпечніших напрямках фронту.

Служив зовнішнім пілотом (оператором) безпілотних літальних апаратів у відділенні розвідки та корегування взводу безпілотних авіаційних комплексів аеромобільного батальйону в/ч ЗСУ.

Шість місяців невідомості, очікування та надії… І, на жаль, трагічне підтвердження. 14 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання, внаслідок мінометного обстрілу в Покровському районі Донецької області, Максим Крапивний загинув.

У Максима — велика родина. Так склалося, що до неї ввійшли не тільки люди, рідні по крові, але й численні друзі та знайомі, яких він зустрічав на різних етапах свого життєвого шляху. Любив грати у футбол, відпочивати на природі та рибалити. Славив Бога, був добрим і дружелюбним – таким був наш Максим.

На нього вдома чекали батьки, брати, сестри, уся його велика родина.

Невимовний біль, спустошені серця через втрату сина, брата, побратима, товариша…

Щирі співчуття рідним та величезна подяка за Героя!

Будемо завжди берегти пам’ять про нашого земляка!

Вічна пам’ять і незгасима слава!

Поховали Максима Крапивного на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).