Сьогодні останньою земною дорогою в місті Києві проводять нашого земляка, воїна офіцера - Олега Миколайовича БАКУМЕНКА.
Олег Бакуменко народився 14 серпня 1967 року в місті Сміла Черкаської області. Ріс у люблячій родині, де його оточували теплом і турботою. 80-ти літня мама героя Віра Іванівна Бакуменко, яка виховала такого сина та змалечку привила любов до рідної землі, наразі проживає у Смілі. При першій нагоді син мчав до мами, щоб обійняти і запитати: «Мамуся, тебе ніхто не ображає?»
Олег навчався у Смілянській школі №5. У шкільні роки займався музикою, чудово співав та грав на гітарі , здобув звання майстра спорту з вільної боротьби. Гра на гітарі та спорт були захопленням всього життя.
Здобувши юридичну освіту в Національному авіаційному університеті, Олег понад 25 років жив і працював у Києві. Деякий час також жив і працював в Португалії та Словаччині. Він любив життя, любив море і сонце, був чуйним, добрим, веселим , спортивним, надихав оточуючих власним прикладом. Він був душею будь-якої компанії, мав щире серце і завжди ділився теплом з іншими.
Коли ворог ступив на рідну землю, Олег не вагаючись став на її захист.
В березні 2022 року він записався добровольцем до лав ТРО міста Києва, пліч-о-пліч з побратимами визволяв Бучу та Ірпінь, захищав Україну на Донецькому напрямку. Його шлях у війську був стрімким – від солдата до офіцера. Пройшов навчання в Академії в Прибалтиці, загартувався в морозних лісах, де молоді хлопці здавалися, а він, у свої 55 років, витримав усе, ставши справжнім левом.
Його серце билося за кожного бійця. Він добивався евакуації поранених, піклувався про статуси й підтримку для підлеглих. «Сама головна нагорода – це щоб всі мої бійці повернулись до своїх родин здоровими і неушкодженими», – повторював він. І навіть на передовій бачив красу життя: щодня надсилав дружині Наталі світлини квітів, місцевих котів, равликів, черешень, що несподівано дозріли в травні.
19 травня 2024 року надійшов наказ – група вирушила на позиції. Три дні в непідготовленому місці, під мінометним вогнем…
22 травня зв’язок обірвався.
З 22 травня 2024 року вважався зниклим безвісти. Рідні вірили, чекали, та дива не сталося… Загибель Олега Бакуменко була підтверджена результатами ДНК-експертизи 10 вересня 2025року. Його життя героїчно обірвалось під час виконання бойового завдання у Покровському районі Донецької області.
Щирі співчуття мамі Вірі Іванівні Бакуменко та дружині Наталі. Це глибокий біль і спільна втрата. Будемо завжди пам'ятати про його подвиг!
Вічна пам’ять і слава Герою!
Поховали Олега Бакуменко на Алеї Слави на Берковецькому кладовищі
