Сміла вкотре у глибокій скорботі за полеглим воїном, учасником АТО, який у перший рік повномасштабної війни знову став на захист держави. Громада попрощалася із старшим солдатом Вадимом Юрійовичем МОРОЗОМ.
Народився Вадим 21 вересня 1992 року в місті Сміла. Ріс веселим, кмітливим, розумним і дотепним хлопчиком. У 1998 році пішов навчатися до ЗОШ І–ІІІ ступенів № 11. Завжди радів своїм успіхам. Був старанним, дисциплінованим, допитливим і працелюбним. Із захопленням розповідав друзям про походи козаків, цікавився історією рідного краю. Із великим інтересом відвідував гурток краєзнавства. Для Вадима зразком були його батьки, на яких він завжди рівнявся. У старших класах почав займатися важкою атлетикою, мав високі результати на змаганнях.
У 2007 році Вадим став успішним випускником 9 класу. Потім вступив до Смілянського технікуму харчових технологій, який закінчив у 2011 році за спеціальністю «Організація виробництва». Продовжив займатися важкою атлетикою. Був учасником та призером міських, обласних змагань і юнацького чемпіонату України. Вадим мав багато друзів. Дуже любив справедливість, не терпів зради й лицемірства.
Навесні 2011 року був призваний до лав української армії. Військову службу проходив у місті Новоград-Волинському в інженерних військах. Після закінчення строкової служби розпочав трудову діяльність. Ворожі дії рф призвели до того, що 29 квітня 2014 року Вадим був мобілізований до Збройних Сил України для захисту Батьківщини від агресора. Йому завжди було притаманне почуття патріотизму, поваги до власної країни та народу. Після року служби в АТО був демобілізований. Важко усвідомити, що вже у свої 22 роки він пройшов бойові дії. Повернувся живим, вистоявши, зокрема, найнебезпечніші останні сім місяців служби — за 30 кілометрів від Волновахи.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни указом Президента України від 26 лютого 2015 року був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Невдовзі Вадим одружився. Народилася донечка, почав працювати комірником. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, знову пішов добровольцем на війну. Служив старшим сапером-оператором інженерно-саперного відділення 2 батальйону територіальної оборони військової частини ЗСУ.
16 квітня 2026 року він загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини у Конотопському районі Сумської області. Назавжди 33...
Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого — батькам, дружині, донечці, сестрі та всім, хто знав і любив нашого воїна. Його загибель — це ще одне нагадування нам, якою дорогою ціною даються свобода і незалежність нашої держави.
Вічна пам’ять і шана Вадиму Морозу!
Дякуємо воїнові за захист і за спокій у нашому місті. Спочивай з миром, Герою!
Поховали Вадима Мороза на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).
