Сайт працює в тестовому режимі, зауваження направляйте на пошту [email protected]
  • Пошук по сайту
Головна Полеглі Герої Сміли Бойко Олександр Григорович
Бойко Олександр Григорович
Полеглий захисник України

Бойко Олександр Григорович

Роки життя 13.08.1983 † 20.06.2025
Посада Солдат НГУ

Обставини загибелі

Від травм, отриманих на полі бою

Біографічна довідка

Бойко Олександр Григорович

13.08.1983 - 20.06.2025

 

Солдат, стрілець 3-го відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об'єктів) військової частини 3061 БОЙКО Олександр Григорович віддав життя за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Серце воїна передчасно зупинилось 20 червня 2025 року в лікувальному закладі від травм, отриманих на полі бою.

Олександр Бойко народився 13 серпня 1983 року в нашому місті. Саме тут промайнули його дитячі та юнацькі роки. З 1990 по 1999 рік навчався у КЗ "Смілянська спеціалізована мистецька школа-інтернат Черкаської обласної ради", де вирізнявся сумлінністю, повагою до вчителів та доброзичливістю до однокласників. З дитинства мав добре серце і завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував.

Після закінчення школи Олександр обрав ремісничу професію – з 1999 по 2002 рік навчався у професійно-технічному училищі № 4 (нині ДНЗ " Смілянський ЦППРК"), здобув фах столяра. Після училища працював у Миколаєві, але згодом повернувся до рідної Сміли. Із 2017 року і до мобілізації працював у ВСП "Локомотивне депо ст.ім.Т.Шевченка". Колеги поважали його за працьовитість, уважність до деталей і завжди спокійне ставлення до людей.

Олександр був людиною з відкритою душею. Спокійний, виважений у рішеннях, врівноважений у словах, напрочуд світлий і позитивний у щоденному житті. Його завжди вирізняли щирість, доброзичливість і готовність допомогти кожному, хто звертався по підтримку.

Він був людиною, закоханою в прості, але справжні речі. Особливе задоволення йому приносила риболовля – у ній він знаходив спокій і натхнення. Також захоплювався пасікою і з великим задоволенням доглядав за бджолами. Природа, тиша, гармонія – усе це було невіддільною частиною його внутрішнього світу.

20 жовтня 2024 року Олександра мобілізували до лав Національної Гвардії України. Він із гідністю став на захист Батьківщини, проявивши відповідальність і мужність, які завжди були притаманні йому в мирному житті.

Олександр Бойко був люблячим сином і братом. Без нього залишилися батьки, а також два брати – Василь і Віктор, які втратили не лише рідну людину, а й вірного друга, надійного порадника, міцну опору. Доброта, людяність і щирість Олександра назавжди залишаться прикладом для тих, хто його знав і любив.

Вічна пам'ять Герою!

Поховали воїна на рідній землі на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).