На портреті з чорною стрічкою — молоде обличчя з добрими, світлими сірими очима.  Ярославу ВЕЛИКОМУ було лише 27… Його життєвий шлях виявився недовгим.

Ярослав Олександрович Великий народився 14 вересня 1997 року в місті Миколаєві. Закінчив місцеву загальноосвітню школу №11, навчався у Миколаївському професійно-технічному училищі №25. Певний час працював у ВСП «Локомотивне депо Миколаїв» Одеської залізниці, мріяв стати машиністом тепловоза.

Згодом був призваний на строкову військову службу до лав Національної гвардії, яку проходив у Харкові. Після служби залишився там жити й працювати.

Ярослав поєднував у собі найкращі людські якості. Його поважали, любили, ним захоплювалися. Серед усіх вирізнявся добротою, людяністю та щирим бажанням допомогти.

З початком повномасштабного вторгнення він повернувся до рідного міста і відразу ж звернувся до військкомату. Без вагань добровольцем вступив до лав Національної гвардії України. Спочатку — навчання, далі — передова.

 Служив стрільцем (помічником кулеметника) 1-го відділення 2-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 3-го батальйону оперативного призначення військової частини НГУ. Ярослав гідно воював за свою країну. Мріяв, планував, як і кожна молода людина… Та, на превеликий жаль, багатьом його мріям не судилося здійснитися.

2 червня 2025 року серце старшого солдата зупинилося назавжди.

Щирі співчуття рідним — батькам, сестрі Ярослава, усім, хто його знав і любив.

Ми втрачаємо найсвітліших людей… Вони янголами злітають на небо.

Уклін тобі, воїне. Вічна пам’ять!

 Захисника поховали на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).