28 липня день глибокої шани, скорботи і вдячності. День, коли ми згадуємо кожного, хто був закатований, страчений, загинув у полоні… Кожного, хто пішов у бій, стояв до останнього, не зламався – і не повернувся додому.

Серед них — наш земляк, Владислав Геріх.

Молодий капітан-лейтенант, який з дитинства мріяв стати моряком — і став героєм. Він захищав Маріуполь, тримав оборону на «Азовсталі», а загинув у полоні в Оленівці. Йому було лише 25…

Ми пам’ятаємо ваші імена. Пам’ятаємо, що ви мріяли, сміялися, любили.

Герої не вмирають, поки ми про них говоримо. Поки кладемо квіти. Поки б’ється серце України — вільної, нескореної, вдячної.