Війна забирає найкращих, найсміливіших, рішучих… Ми зненавиділи це слово “знову”, але знову із болем у серці ми попрощалися з старшим солдатом - ХАРЧЕНКОМ Віталієм Олексійовичем.

Віталій народився 10 квітня 1974 року в селі Сунки на Черкащині. Закінчив місцеву середню школу. Спеціальність оператора ЧПУ отримав у профтехучилищі № 5 (нині ДНЗ "Смілянський ЦППРК"). У 2015 році добровольцем став на захист країни. Служив на кордоні з Придністров'ям. Наступні три роки продовжував нести службу у військовій частині в Смілі.

Віталій був справжнім: добрим, чуйним, товариським. У вільний час захоплювався риболовлею. Він умів любити й вірив у краще майбутнє, навіть тоді, коли світ навколо руйнувала війна. В перші дні повномасштабного вторгнення чергував на блок посту в нашому місті. У липні минулого року був мобілізований до війська. Служив старшим стрільцем-оператором 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 5-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини ЗСУ.

Захисник вважався зниклим безвісти з 20 листопада 2024 року. Рідні молились та мали надію, що воїн живий. Але усі сподівання розвіялись після проведення ДНК експертизи. Віталій Харченко загинув під час бойового завдання у Курській області.

Кожного разу ми не можемо знайти слів, які б заспокоїли смуток і біль, він навіки оселяється в душах рідних, друзів, побратимів, жителів всієї нашої громади. Співчуваємо… Пам’ятатимемо завжди…

Поховали Віталія Харченка на Загреблянському кладовищі.